Бугельна пробка – це відкидна кришка, яка встигла стати досить популярною свого часу, але зараз вона не дуже поширена. Тому варто поговорити детальніше про пристосування, щоб зрозуміти, що це таке, як давно воно з'явилося та для чого необхідне. Такі пляшки актуальні, оскільки вони дуже легко відкриваються одним рухом руки. Для цього потрібно натиснути на спеціальний важіль, що знаходиться на шийці. Закривається теж досить просто, особливих зусиль прикладати не треба. 

Також гарантується максимальна герметичність, тому часто пивовари застосовують даний виріб для приготування домашнього напою. Залишається лише розібратися в історії бугельних пробок, щоб переконатися в їх функціональності та практичності.

Історія бугельної кришки

До того, як світ побачив кришку відкидного типу, всі пляшки виготовлялися виключно з видувного скла. Однак, вже після цього все закупорювали тару за допомогою пробки з дерева. Вручну відкрити її тоді було важко, тому фахівці постійно намагалися розробити свій унікальний та практичний метод закупорювання, який підійшов би для рідин з високим вмістом газів. 

Зробили серйозний внесок в історію домогосподарки зі Сполучених Штатів Америки. Їм було потрібно з комфортом та безпекою зберігати продукти харчування, тому стояло конкретне завдання. 

До речі, подібним питанням свого часу цікавився ще й Наполеон. Відомо, що при проведенні військових операцій в ту епоху армію відправляли часто за межі Франції, і треба було знайти тару, яка дозволила б надійно зберігати провізію. В результаті пропонувалася солідна нагорода, і практичне рішення знайшов Ніколя Аппетр. Він займався консервуванням на професійній основі та в якийсь момент виявив, що продукти, що знаходилися в ємностях з якісним закупорюванням, після нагрівання та кип'ятіння зберігалися в рази довше, ніж раніше без даних дій. Але на цьому історія не закінчується.

Після Наполеона пляшки стали розвиватися в Америці, оскільки саме там запустилося виробництво скляних банок. Вони доповнювалися притертою кришкою. Джеймс Спратт в 1853 році вдосконалив кріплення для тари. Він першим отримав патент на виготовлення. Спратт зробив пробку зі скла, яка запечатувалася за допомогою спеціального сургучу або розчину. У виробі передбачався отвір, що закривалося одним з перерахованих матеріалів після кип'ятіння. Але такий метод виявився не особливо практичним, тому через ще деякий час з'явився віск. Банки випускали приблизно до 1915 року. Але віск протримався на ринку набагато більше, він використовувався додатково 14 років. 

Якщо повернутися ще назад, то в 1858 році була створена клінкерна кришка з прокладкою. У неї були затиск та напрямні, виконані з металу. На ринку продавалися різноманітні варіації та експлуатували їх приблизно сто років. Але головне – це удосконалення виробу, адже винахідники активно підхопили цю ідею й продовжили розвиватися в цьому напрямку. 

Кільфельдт в 1875 році офіційно запатентував свій власний формат пробкових пристосувань. Спочатку він говорив про те, що просто поліпшив вже відоме рішення, але пізніше запропонував дуже оригінальний варіант. Вчений представив потенційним покупцям пробку-блискавку. Вона так називалася через те, що дуже швидко відкривалася й закривалася. Але до сих пір ніхто точно не знає, хто саме придумав цю назву. Ще через кілька років права на патент передали вже Патнему, оскільки він їх придбав та адаптував під себе основну концепцію. Тоді кришки почали випускати не тільки для напоїв, але ще для сипучих продуктів, наприклад, круп, джемів, виготовлених з фруктів. 

Якщо підняти тему щодо того, коли пробки-блискавки з'явилися фактично в історії в офіційних джерелах, то вперше це було зафіксовано в 1876 році. Все сталося в Новій Англії. Але паралельно дослідження здійснювалися та в європейських країнах. Наприклад, Дітріх надав власну унікальну кришку з пряжкою. Її застосовували виключно для пляшок. Фрітцнер в Берліні відкрив власний завод, який як раз та випускав подібного роду затискачі в різних розмірах, формах та інших особливостях. Пристосування доповнювалося кронштейном. Затискачі дуже добре закупорювали ємності й в цілому значно зміцнювали кришки. 

Грауель в 1877 році надав власну модель, головним механізмом якої став шарнір. Вона ще називалася серед фахівців у своїх колах сельтерської. Її використовували приблизно дев'яносто років, але не для пива, а просто, щоб швидко та елементарно закупорювати пляшки з мінеральною водою. Сіменс вже в 1970 році придумав кришку з порцеляни, що теж йшла з затискачем. Її особливість полягала в тому, що матеріал дозволяв наносити зверху різноманітні логотипи із застосуванням різноманітних кольорів. 

Але така ідея протрималася не дуже довго. Вже через два роки Пейнтер придумав пробку з кронштейном. Однак, це був спеціальний складний пристрій, виготовлений на жерстяній основі, що мав круглу фору та оснащений ущільнювачем. Якраз дане рішення активно задіюється у сфері сучасного пивоваріння.

Підведення підсумків

Незважаючи на те, що бугельні пробки все ще застосовуються, не всі виробники напоїв використовують їх. Але варто відзначити, що саме пристосування береться для закупорювання:

  • солодких напоїв;

  • алкоголю;

  • газованої води;

  • соусів;

  • олій.

Загалом – там, де потрібна високоякісна герметичність. 

З бугельними пробками ви повноцінно можете розраховувати на максимальне збереження всіх смакових характеристик, насиченості. Крім того, залишається можливість закрити пиво знову й пізніше випити його без втрати заявлених властивостей. 

Бугельний замок завжди спрацьовує з бавовною, тому він постійно асоціюється якраз з пивом, і багато брендів вибудовують стратегію просування саме на цьому звуці.