Земля, а не цитрус

Англійський хміль — третій характер після американського й німецького. Профіль землисто-деревний, із трав'яними й ледь пряними тонами; іноді описують як «лісова підстилка» або чай. Це основа британської пивної традиції, де хміль не солірує, а підтримує солод.

Саме тому англійські елі відчуваються збалансованими навіть при помірній гіркоті: тут не змагаються з солодом, а тримають його.

Основні сорти

Fuggles — класика класик: м'який, землистий, трав'янистий, альфа 4–5,5%. Традиційний хміль портерів, бітерів і майлдів.

East Kent Golding (EKG) — делікатніший і квітковіший за Fuggles, з медовим відтінком, альфа 4–6%. Захищена назва за походженням, як шампанське.

Challenger — універсал: альфа 6,5–8,5%, чиста гіркота й пряно-цитрусовий аромат. Працює і на першому охмелінні, і в кінці варіння.

Target — найсильніший із групи, альфа 9–11%. Виражена гіркота з землистим хвостом, часто йде під міцні елі та стаути.

Під які стилі

Бітер, ESB, майлд, портер, стаут, англійський IPA, барлівайн — уся британська класика. Добре працює і там, де хочеться приглушити агресію новосвітніх сортів: частина Fuggles у засипі згладжує різкість.

Скільки й коли вносити

Через невисоку альфу англійського хмелю на ту саму гіркоту потрібно більше за вагою, ніж американського. У традиційних рецептах основну масу дають на початку кип'ятіння, а невелику частину — за 10–15 хвилин до кінця, для аромату. Сухе охмеління використовується рідше й у менших дозах.

У My-Beer є англійський хміль у гранулах T90, фасовка від 50 г, із датою врожаю в картці.